Книжка, яка мене вразила. «Молитви лишаються незмінними» Туна Кіремітчі

Книжковий блог: 5 романів про співчуття - BBC News Україна

Цікаво, от як би ви прореагували на таке оголошення: «Шукаю людину, яка знає українську мову. Оплата гідна. Досвід роботи не має значення. Перевага віддається тим, хто не палить»? Тільки якщо б ви це прочитали далеко від України? Варіанти відповідей можуть бути різні.

Таке оголошення стало зав’язкою в романі сучасного письменника, тільки йшлося в ньому про турецьку мову, а не про українську. Мене воно заінтригувало!

Дуже давно не читала турецьких авторів, тож цікаво було відкрити для себе ім’я Туна Кіремітчі – сучасного поета, прозаїка, автора кількох короткометражних фільмів і навіть рок-музиканта. І тут – його роман «Молитви лишаються незмінними»!

Тож до рук студентки на ім’я Пелін потрапляє газета з оголошенням, яке подала Розелла, жінка похилого віку, єврейка, що народилась у Німеччині. Зараз, на схилі життя, вона понад усе прагне говорити з кимось турецькою мовою, яка стала для неї рідною через усі особисті перипетії, пережиті багато років тому. Таким дивним чином літня жінка і молода дівчина, яка має певні проблеми зі своєю родиною, знаходять порозуміння. Читач стає таємним свідком душевних таємниць цих абсолютно різних людей, разом із ними розмірковує про кохання і дружбу, пристрасть і розлуку, війну і великі випробування, пов’язані з нею. Під час Другої світової пані Розелла жила у Стамбулі разом із донечкою, доля розлучила її з чоловіком, але саме тоді спалахнуло заборонене почуття до турецького поета-комуніста. Тож стає зрозумілим її прагнення через багато десятків років мати можливість спілкуватися тією мовою, якою вона говорила тоді, у далекій юності. Виявилося, що крім сердечних ран і болю, який довелося пережити обом героїням, їх об’єднує щось набагато важливіше – турецька мова. А в невеликому австрійському містечку, де відбуваються події, вона не звучить…

Беззаперечно, нас, читачів підкупає щирість і душевність діалогів Пелін і пані Розелли, а також та життєва мудрість, яку передає своїй юній співрозмовниці літня жінка. І абсолютно погоджуємось, що «навіть найбільші страждання втрачають гостроту, піддаючись впливу слова».

Тим більше переосмислюєш значення цитати одного єрусалимського поета, яку автор наводить у своєму романі: «Боги приходять і йдуть, утім, молитви лишаються незмінними». Адже всі люди потребують доброго здоров’я і благополуччя, хочуть мати щасливу родину, жити в мирі і злагоді.

Прочитаний твір наводить на певні роздуми. І я погоджуюсь із головною героїнею, що має великий досвід, яка говорить: «Хіба вам не відомо, мадемуазель, усе, що з нами трапляється в цьому житті, відбувається не просто так, усе має сенс? Усе, що випадає на нашу долю, має навчити нас чогось. Життя, пропонуючи нам будь-яку ситуацію, чекає, аби ми зробили з нього правильні висновки, отримали потрібне послання». Тож, напевне, і книжка «Молитви лишаються незмінними» потрапила мені до рук не випадково. І я з насолодою прочитала цей турецький роман у чудовому українському перекладі Ольги Чичинської. Дякую автору і особливо перекладачці!

Вікторія Піскова

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s

Створити новий сайт на WordPress.com
Для початку
%d блогерам подобається це: