Поезія буднів і краси

Якщо колись 
ми покладемо наше життя на музику, 
це буде музика куряви, цегли й мазуту, 
де найбільшою поезією були ми.
			Аттила Могильний

Сіра мжичка із жовтими плямами дерев. А віддані книголюби йдуть дощовим містом до бібліотеки на теплий вогник засідання. Обожнюю моїх книгогризиків!

Зате для поезії така погода чудово надається. Аромати бананового кексу, тоненькі збірки віршів і цеглинки антологій, спогади про поетичні зустрічі і не тільки, чайна пара, мрії про подорожі… Чого тільки не було на цьому засіданні.

А ще кумедний водій патерсонського автобуса і милий бульдожик, вірші про сірники і про воду, що падає (більшість зве це дощем).

До нових книжкових посиденьок!

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s

Create your website with WordPress.com
Для початку
%d блогерам подобається це: