Сторінки справжніх життів

Коли Ольга Кобилянська навчилася брехати? Скільки чоловіків кохала Мерілін Монро? Як ставились конгресмени до Мішель Обами? Як відреагував Чарлі Чаплін на свій перший мільйонний контракт? Відповіді – у книжках-біографіях та книжках-автобіографіях. А скільки ще таких запитань і відповідей можна знайти на сторінках нон-фікшену! Цікавезно про все це говорити. А потім полились книгорозмови про всі книжки,Продовжувати читання “Сторінки справжніх життів”

Як химерили письменники?

Ох вже ці письменники! Чудять без баяна. Чудять з фіалками. Або сваряться з друзями лише через те, що ті полюбляють класичну музику. На онлайн-засіданні говорили про дивні звички та химерні примхи письменників і письменниць. Кілька разів дуже здивувалися і вигукнули “Несподівано!”. А ще знайомились із чудовою книжковою менеджеркою Оксамиткою Блажевською та слухали розповіді про їїПродовжувати читання “Як химерили письменники?”

Кольори року і книголюби

Жовті кульбабки і сіро-блакитне небо, жовте сонце і стрічка сірого асфальту, що так і манить у подорож, а ще жовто-сірі стильні обкладинки книжок – усе це в тренді цього року. А наші засідання в тренді завжди (в книголюбському середовищі так точно;). Окрім кольорових книгорозмов, ми ще грали в “4 фото – 1 слово”, точніше “4Продовжувати читання “Кольори року і книголюби”

Десь між Токіо і Кіото…

У бамбука виявляється вгорі є листя (чомусь нам здавалося, що немає:). У Токіо за кольоровим сендвічем треба стояти в черзі 40 хвилин. Фудзіяма майже завжди схована за хмарами. Дякуємо Антону Птушкіну, що занурив нас у сучасну Японію. Так говорити про східних письменників було атмосферніше. Хочете знати, які книжки ми читали до засідання? Ось наші хайку-анотаціїПродовжувати читання “Десь між Токіо і Кіото…”

Колажики, “Портрети з шафи” і книжкові асоціації

-Юля забрала великий Париж! -Хто бачив каву? -Мені треба щось жовтеньке! Приблизно такі діалоги можна було почути на нашому засіданні. А ще – різкий звук видирання паперу, клацання ножицями і шарудіння у купі дизайнерських всіляких-всілякостей. Так ми ліпили книжкові колажі. Пили чайок, говорили про книжки (звичайно ж), грали в настільні ігри на асоціації. І щеПродовжувати читання “Колажики, “Портрети з шафи” і книжкові асоціації”

Ведмеді та ведмедики і куди ж без містера Піма

Хто не любить Вінні-Пуха? Я таких не знаю. Але виявляється, що Алана Мілна, його автора, можна любити не лише за те, що він подарував нам історії про кумедного плюшевого ведмежатка. П’єси в нього теж нічого такі, дотепні. Одну з них – “Містер Пім проходить повз” – ми читали в ролях на засіданні. Чудового ранку з’являєтьсяПродовжувати читання “Ведмеді та ведмедики і куди ж без містера Піма”

Різдвяна історія

Що може бути доречніше, ніж читати на початку січня “Різдвяну пісню в прозі” Ч. Діккенса? Для книголюбів – саме те! А потім обговорити повість на першому в цьому році засіданні. Обговорити запекло, із дискусіями і гумором, ну як ми вміємо. А ще ми дивилися фільм “Людина, яка винайшла Рiздво”.  Про те, як Діккенс вигадував героїв, вирішувавПродовжувати читання “Різдвяна історія”

Книголюби під ялинкою

Чим можуть займатися дорослі начитані книголюби на новорічному засіданні? Збирати сніжинки наввипередки, писати телеграму Дідові Морозу, читати смішні різдвяні оповідки і вишукувати цукерки з побажаннями на ялинці. Це нормально в таку передсвяткову пору. Фоточки, сміх, музичка, смаколики. Ні, про книжки ми, звісно, теж згадували 🙂 Вітаємо всіх-усіх із прийдешніми святами, завжди ваші “розумні книголюби іПродовжувати читання “Книголюби під ялинкою”

Настрій: зимове хюґе

Тихо грає запальний рок-н-рол, у залі – насичені пахощі мандаринів, кориці та гвоздики, книжки на столику виблискують зимовими обкладинками. Ось що таке книголюбська зима 2020, а не оце ваше все – ожеледиця-дощі-віруси. Теревеньки про зимові книжки плавно перейшли в літературну дженгу. А ви б відгадали, в якій книжці найрозумнішою твариною виявився кролик? Так? Тоді уПродовжувати читання “Настрій: зимове хюґе”

Про Нью-Йорк, кішку і письменницю із кримінальним хобі

Книголюбам тільки дайте поговорити про екранізацію книжки – такі дискусії розведуть, що ховайтеся! А якщо фільм ще й про письменницю і заснований на реальних подіях, стає ще гарячіше. Подивилися ми фільм про те, як Лі Ізраель намагалася вилікувати свою кішку, боролася із безгрошів’ям і тікала від самотності… Трохи так сумно, але дуже атмосферно, а місцямиПродовжувати читання “Про Нью-Йорк, кішку і письменницю із кримінальним хобі”

Create your website with WordPress.com
Для початку