Яскравий світ – бібліотека

Цікаво, от як би ви прореагували на таке оголошення: «Шукаю людину, яка знає українську мову. Оплата гідна. Досвід роботи не має значення. Перевага віддається тим, хто не палить»? Тільки якщо б ви це прочитали далеко від України? Варіанти відповідей можуть бути різні.

Таке оголошення стало зав’язкою в романі сучасного письменника, тільки йшлося в ньому про турецьку мову, а не про українську. Мене воно заінтригувало!

Дуже давно не читала турецьких авторів, тож цікаво було відкрити для себе ім’я Туна Кіремітчі – сучасного поета, прозаїка, автора кількох короткометражних фільмів і навіть рок-музиканта. І тут – його роман «Молитви лишаються незмінними»!

Тож до рук студентки на ім’я Пелін потрапляє газета з оголошенням, яке подала Розелла, жінка похилого віку, єврейка, що народилась у Німеччині. Зараз, на схилі життя, вона понад усе прагне говорити з кимось турецькою мовою, яка стала для неї рідною через усі особисті перипетії, пережиті багато років тому. Таким дивним чином літня жінка і молода дівчина, яка має певні проблеми зі своєю родиною, знаходять порозуміння. Читач стає таємним свідком душевних таємниць цих абсолютно різних людей, разом із ними розмірковує про кохання і дружбу, пристрасть і розлуку, війну і великі випробування, пов’язані з нею. Під час Другої світової пані Розелла жила у Стамбулі разом із донечкою, доля розлучила її з чоловіком, але саме тоді спалахнуло заборонене почуття до турецького поета-комуніста. Тож стає зрозумілим її прагнення через багато десятків років мати можливість спілкуватися тією мовою, якою вона говорила тоді, у далекій юності. Виявилося, що крім сердечних ран і болю, який довелося пережити обом героїням, їх об’єднує щось набагато важливіше – турецька мова. А в невеликому австрійському містечку, де відбуваються події, вона не звучить…

Беззаперечно, нас, читачів підкупає щирість і душевність діалогів Пелін і пані Розелли, а також та життєва мудрість, яку передає своїй юній співрозмовниці літня жінка. І абсолютно погоджуємось, що «навіть найбільші страждання втрачають гостроту, піддаючись впливу слова».

Тим більше переосмислюєш значення цитати одного єрусалимського поета, яку автор наводить у своєму романі: «Боги приходять і йдуть, утім, молитви лишаються незмінними». Адже всі люди потребують доброго здоров’я і благополуччя, хочуть мати щасливу родину, жити в мирі і злагоді.

Прочитаний твір наводить на певні роздуми. І я погоджуюсь із головною героїнею, що має великий досвід, яка говорить: «Хіба вам не відомо, мадемуазель, усе, що з нами трапляється в цьому житті, відбувається не просто так, усе має сенс? Усе, що випадає на нашу долю, має навчити нас чогось. Життя, пропонуючи нам будь-яку ситуацію, чекає, аби ми зробили з нього правильні висновки, отримали потрібне послання». Тож, напевне, і книжка «Молитви лишаються незмінними» потрапила мені до рук не випадково. І я з насолодою прочитала цей турецький роман у чудовому українському перекладі Ольги Чичинської. Дякую автору і особливо перекладачці!

Вікторія Піскова

 15 вересня у межах бібліотечного проєкту «Українські акценти» свою нову збірку із символічною назвою «Роман зі світлом» представив полтавцям гість із Києва Роман Коляда.

На одному подиху промайнула півторагодинна зустріч із відомим музикантом, поетом, журналістом на подвір’ї Полтавської обласної бібліотеки для юнацтва імені Олеся Гончара. Роман Коляда, справжній Майстер, читав свою поезію у супроводі власної музики – відверту, вишукану і дуже світлу. Із задоволенням ділився власними емоціями, ставив автографи і відповідав на питання про творчість, про зміни у власному світогляді і ставленні до життя, розповідав про співпрацю з ілюстраторкою «Роману зі світлом» Ольгою Вірменич. А про поетичні рядки Роман Коляда з любов’ю говорить: «Мої улюблені, мої несамовиті вірші». Тепер вони є улюбленими і для відвідувачів нашої книгозбірні!

Наш проєкт триває! Далі  буде!

Як радісно знову почути веселий дитячий гомін у стінах бібліотеки! На День знань до Полтавської обласної бібліотеки для юнацтва імені Олеся Гончара завітали третьокласники Полтавської ЗОШ №18 на святковий урок «Імунітет – супергерой нашого організму».

Урочистий початок уроку під Державний Гімн України налаштував школярів на новий навчальний рік. Весела гра допомогла пригадати після канікул вподобання одне одного. Цікава і корисна вікторина дала змогу згадати, що потрібно робити для зміцнення імунітету. Кумедний мультфільм та бесіда актуалізували для учнів важливі правила безпечної поведінки під час пандемії.

Бажаємо школярам міцного здоров’я і цікавого та пізнавального навчального року!

1 вересня в залі мистецької літератури та медіаресурсів Полтавської обласної бібліотеки для юнацтва ім. Олеся Гончара відбувся перший урок за темою «Зміни в мені і навколо мене», в якому активними учасниками були учні 9 класу ЗЗСО №5.

Було відчутно, що діти скучили за живим спілкуванням, а тому залюбки пішли на контакт і ділилися своїми враженнями про те, що найяскравішого відбулося в їхньому житті і поруч із ними. Було приємно відчути, що вони люблять учитися, набувати знання, новий досвід поза школою, а також намагаються аналізувати ті явища, які відбуваються навколо. Говорили про зміни, викликані пандемією коронавірусу в світі і в Україні, про переоцінку ставлення до своєї країни, потрібність або непотрібність спілкування українською, про молодіжні передачі тощо. А найбільший інтерес викликав саундтрек фільму «Толока», прем’єра якого відбулася нещодавно.

Зустріч закінчилася на позитиві – школярі наспівували «Чорні очка, як терен» і виявили бажання обов’язково відвідати інші заходи. До зустрічі у бібліотеці!

Ось і настав новий довгоочікуваний навчальний рік! Школи гостинно відкривають свої двері. І вже традиційно, святкові перші уроки проходять у нашій бібліотеці. Цьогоріч світ вперше зіткнувся з новими глобальними викликами, такими, як пандемія і дистанційне навчання. Тому зустрітися в офлайн-форматі надзвичайно приємно!

1 вересня до залу мистецької літератури та медіаресурсів Полтавської обласної бібліотеки для юнацтва ім. Олеся Гончара завітали дев’ятикласники ЗЗСО №5 на урок «Життя і здоров’я людини. COVID-19 — новий виклик для всього свiту». Школярі пригадали правила поведінки під час пандемії, пограли у гру «Міф чи правда», дійшли висновку, що в інформаційному просторі потрібно керуватися здоровим глуздом та критичним мисленням, не піддаватися паніці, але й не бути занадто розслабленими чи самовпевненими.

Пам’ятаймо, від нас із вами залежить дуже багато! На останок – побажали один одному 36,6°С і нових зустрічей із бібліотекою!

Ура-ура!!! Знову пікнік!!! Ці височезні дерева над головою, запахи ще літнього лісу і вогнище з купою веселих іскорок врізнобіч!

Ми конкретно згадали дитинство: печена картопелька, сосисочки підсмажені на гілочках, ліниве байдикування на траві.

Наш шеф-кухар і володар вогнища Влад пильно слідкував, щоб багаттю (Кальциферу;) вистачило смачних дровенят, а Ксюша зафоткала все сонячне проміння в радіусі 10 км. Наша Владочка радувала нас гарними новинами і ділилася прочитаним за літо (Навіть ЗНО не завадило читати, оце я розумію – книголюбка!).

Такий книжково-лісовий відпочинок заряджає енергією на всю осінь! Дякую за цю пригоду. Вже чекаю на нові книголюбські радощі, долучайтеся!

Бібліотечному психологу завжди є чим зайнятися, навіть під час карантину, адже відпочинок і розваги на літніх канікулах ніхто не відміняв. І тут у нагоді стануть соціально-психологічні ігри.  Відтепер в Полтавській обласній бібліотеці для юнацтва імені Олеся Гончара можна гарно і з користю провести свій вільний час за грою “Лепешка”.  Це одна з найвідоміших соціальних ігор німецького психотерапевта Гюнтера Хорна.

Її основна мета – розвиток вміння спілкуватися (вчитися домовлятися, відстоювати свої права, поступатися, вибачатися). Гра розвиває соціальний інтелект у дітей, підлітків і дорослих, допомагає навчитися усвідомлювати і виражати свої почуття, побажання, а також захищати себе за допомогою слів. Учасники самостійно ліплять із пластиліну  свої ігрові фішки і тим самим дають зрозуміти, як вони відносяться до себе і до інших гравців, які мають бажання і наміри. У грі також відпрацьовується досвід взаємних звинувачень, чемних вибачень, висловлювання вдячності, прохання про допомогу. Гравці вчаться справлятися з агресією соціально прийнятним способом, а негідна поведінка карається. Крім того, гра допомагає учасникам усвідомити і пропрацювати тему кордонів, у них з’являється розуміння цінності свого дому.

В процесі гри між учасниками виникають найрізноманітніші відносини, іноді чиюсь фігурку можуть навіть зім’яти в млинець.

 Хоча формальна мета гри – першим дійти до Замку в образі людини, процес гри часто затягує настільки, що справжньою метою стають живі відносини учасників одного з одним, розробка свого стилю поведінки, дослідження стратегій взаємодії з іншими гравцями.

 Гру можна проводити багато разів, змінюючи героїв, міняючи їх характери, встановлюючи додаткові правила.

Ігри Гюнтера Хорна є корисними для використання у роботі з дітьми, щоб навчити їх  справлятися з агресією, обговорювати свої та чужі проблеми, спокійно сприймати відмову, домовлятися з людьми, налагоджувати взаємовідносини  з однолітками. Крім того, такі ігри є доцільними для дітей з особливими потребами та дітей, що знаходяться в процесі соціалізації. Психологам такі ігри допомагають побачити специфіку проблем конкретного колективу і побудувати відповідну корекційну роботу для напрацювання нових моделей поведінки, розвитку умінь доступно пояснити мотиви, причини і зміст своїх вчинків.

Валентина Гринько

25 серпня на подвір’ї Полтавської обласної бібліотеки для юнацтва імені Олеся Гончара, під розлогим каштаном, відбулася творча зустріч з полтавською письменницею Галиною Вовченко та презентація її нової книги з оптимістичною назвою «Живу!».Почути наживо пані Галину та вірші у її виконанні мали можливість присутні працівники культури Машівської ОТГ, вчителі ОЗЗСО Селещинський ліцей та ЗЗСО Новотагамлицький ліцей на чолі з Головним спеціалістом відділу освіти, культури, молоді та спорту Машівської селищної ради Світланою Трикозенко. Пані Галина – авторка багатьох поетичних та гумористичних книг для дорослих і дітей. А ще вона семиразова лауреатка загальнонаціонального конкурсу «Українська мова – мова єднання», триразова лауреатка обласного конкурсу «Краща книга Полтавщини», лауреатка Полтавської обласної премії імені Леоніда Бразова, членкиня Полтавської спілки літераторів та Національної спілки краєзнавців України. Але найголовніше те, що Галина Вовченко є творчою людиною, яка вміє креативно підійти до кожної презентації і розважити найвибагливішу публіку. Цього разу були «поетичні гадання» на книзі! Усі активні учасники отримали невеличкі подарунки на згадку про зустріч – авторські світлини!