Світовий бестселер у нашій бібліотеці

Від зародження генетики до сьогодення. Автор зробив багато, щоб читання було захопливим, не поступившись при цьому серйозністю (О. О. Кришталь, академік НАН України).

Тренер повинен мати «рояль в кущах»

16-18 листопада в Арт-готелі “Баккара”, Венеціанський острів,1 у м. Києві відбувся черговий тренінг для тренерів з медіаграмотності (друга посилена фаза)  від Академіі Української Преси та DW Akademie, в  якому взяла участь головний бібліотекар Валентина Гринько.
Другий модуль для мультиплікаторів посиленої фази тренінгів з медіаграмотності мав назву «Інтерактивні інструменти».
Унікальний тренерський тандем — Тетяна Іванова та Ерік Альбрехт щедро ділилися власним досвідом та авторськими родзинками ведення високоякісних тренінгів. Вони влаштували  справжній «мозковий шторм» для учасників, шляхом демонстрації унікальних методик, розробок та ідей. Учасники  працювали  на воді у затишних каютах «Баккари», відшліфовуючи навички створення власних тренінгів з медіаграмотності.
Що сприяє успіху у роботі тренера? Що дає можливість приймати правильні рішення? Як укласти контракт з групою? Як проникнути у біополе групи та сформувати конгруентність? Який основний критерій досягнення успіху у тренінгу? Як побудувати платформу і навчити інших робити так само, застосовуючи тренінгову технологію? У чому полягають секрети навчання дорослих? В чому полягають причини труднощів під час проведення тренінгу? Як діяти тренеру, якщо дорослі слухачі не хочуть змінювати установки? Всі ці питання детально відпрацьовувалися.
Головна умова вдалого тренінгу – відповідати запитам слухачів та змінити їх ставлення до визначеної проблеми через розвиток критичного мислення.
Для того, щоб переконатися, як важко жити в епоху хаотичних різнобічних комунікацій, великої кількості джерел інформації, була застосована гра «Білий шум».
Учасники тренінгу занурилися у вправу «Секрет Джованні». Вона наглядно продемонструвала, що інформаційний простір сьогодення  хаотичний, швидко змінюється, ми не встигаємо виробити оціночні судження, одинокі разом, часто сприймаємо тільки невеличкий шматочок правди, живемо в час, коли знайти інформацію не проблема, а проблема її проаналізувати та на цій основі побудувати об’єктивну картину світу.
Встановили, що на якість навчання дорослих впливає:
– використання власного досвіду слухачів у процесі навчання;
– особистість тренера;
– фільтр “навіщо?”
– мотивація слухачів;
– стереотипи;
– особистісне ставлення.
Багато нових методів, багато нового досвіду, багато активностей, багато професійного спілкування, багато всього…  Чекаємо на третій модуль і продовження роботи. 

Побут чи романтика? “Зелені мартенси” Йоанни Ягелло

Добре підлітку вередувати, коли все добре. Та якщо ти залишаєшся один із хворою бабусею і малою розбещеною сестрою – і все господарство на тобі, дуже не повередуєш.
Трохи світла в цю круговерть готування-прання-прибирання може додати лише рудоволоса дівчина в зелених мартенсах. Дивачка, яка в усьому шукає позитив – і скрізь його знаходить.
Повість написана від імені трьох осіб: Фелікса, його сестри Віки і яскравої Отилії-Опти. У кожного свій погляд, свої проблеми і дивацтва. Нічого фантастичного чи гостросюжетного (ну, майже), але читати цікаво, бо врешті переймаєшся долями героїв і напружено чекаєш, хто ж кого: побут здолає підлітків чи все ж переможе оптимізм і романтика.
А на що б поставили ви?
Книжка є в бібліотеці, раптом що 🙂

Медіаграмотність у засніженому лісі

Умальовничому місті Пуща Лісова, що поблизу Києва, зібралися досвідчені тренери з різних куточків України. В такому романтичному місті кипіла активна робота –  завершилась 9-денна друга посилена фаза підготовки тренерів з медіаграмотності, яка була організована АкадемієюУкраїнської Преси за підтримки DW Akademie.
Учасникам  урочисто присвоєно кваліфікацію “Тренер з медіаграмотності”! Заключний модуль тренінгу відбувся  30.11.– 2.12.18 р. і був присвячений фактчекінгу, соціальним мережам та месенджерам.

Академія Української Преси знову вразила підбором тренерів. Андрій Юричко, журналіст та викладач Інституту журналістики КНУ імені Тараса Шевченка, у ході міні-гри допомогав  розібратися, яким чином формується повістка дня у медіа та чому медіа допускають суб’єктивні та об’єктивні помилки на прикладі реальних кейсів. Жваву дискусію викликали наразі гострі та актуальні питання – запровадження військового стану в Україні та отримання ТОМОСу.

Другий день був настільки феєричним і захопливим, що учасники після завершення ще довго не розходилися та прагнули продовжувати працювати, створюючи Caption video за алгоритмом, якиймайстерно представив тренер другого дня, –  голова «Громадського Телебачення Харків» Віктор Пічугін. Він запропонував учасникам створитипортрет людини, яка користується соціальними мережами або месенджерами.  Групи  учасників створювалипортрет користувача Фейсбуку, Інстаграму, Месенджеру, Вайберу. Треба було представити та визначити хто ця людина? Скільки їй років? Що вона полюбляє? Чим цікавиться? Як проводить свій вільний час? Чи вступає у дискусії? Після того, як групи представили свої презентації, Віктор Пічугін зробив аналіз робіт та надав докладну характеристику користувачів цих соціальних мереж. Виявилося, що Фейсбук обєднує ативних людей 30+, які хочуть брати участь в житті суспільства, але там найбільше розповсюджуються фейки.  Телеграм обирають переважно молоді  люди, які люблять мандрувати світом і цінують високий захист приватності. А  ще гарним бонусом Телеграма є зручність і можливість завантажуватися при поганому звязу та інтернеті.
Також від Віктора Пічугіна дізналися як вірусно розповсюджуються новини, чому так багато людей їх перепощують? Для того, щоб зрозуміти цей механізм, занурилися у брейнстормінг та визначили теми і типи вірусного контенту, а також засоби, які допомагають працювати і поширюватися вірусному контенту. Наприкінці зробили висновок про те, що будь-які спростування читають менше, ніж сам вірусний контент. Також усвідомили причини великої кількості психологічних тестів у соціальних мережах – це можливість збирати інформацію про відповідну цільову аудиторію та здійснювати на неї вплив.
У третій день розкривав секрети фактчекінгу журналіст, головний редактор фактчекінгового проекту «Без брехні» Александр Гороховский, який професійно розповів учасникам про фактчек як формат журналістики контролю. Спочатку було проведено бліц-опитування на тему: «Яка мета будь-якого розслідування? Тренер повідомив у формі міні-лекції про базис концепту фактчек, зупинивши увагу на спрямованості, використанні джерел, об’єктивності та вердиктах.
Учасники дізналися, що журналістика контролю – це типові розслідування, критичні інтерв’ю, ток-шоу формату Hard, фактчек розслідування.
Фактчек зосереджений на факті, або він є, або його немає. 70% фактчек ресурсів – це публічні заяви, обіцянки,  наративи. Якщо в інформації немає фактів, то нічого розслідувати! А за спостереженнями українських фактчекерів виявляється, що 75% заяв політиків взагалі  не мають фактів!
Особливість фактчеку полягає в тому, що він відтворює та демонструє дійсну картину явищ, подій; кожному повідомленню, заяві, яка перевірена, встановлюється вердикт – правда, неправда, маніпуляція.
В Україні фактчеком займаються такі організації: StopFake, Chesno (перевірка депутатів), DW Akademie (перевірка заяв і обіцянок), Без брехні (перевірка заяв), Checkregionon, Слово і діло (перевірка обяцянок), VoxChek (перевірка публічних заяв).

Велика вдячність організаторам, лідерам медіаосвітнього руху в Україні – Академії Української преси – все було дуже якісно і професійно!

Знання, отримані під час підготовки тренерів з медіаграмотності будуть застосовані найближчим часом на тренінгах для студентів, викладачів, учнів закладів загальної середньої освіти та всіх зацікавлених слухачів на базі нашої  бібліотеки.
Тож чекаємо на вас, нехай коло медіаграмотних громадян збільшується!

Дитячий трилер про Кривавця

Все погано! Автомобільна аварія, мама в комі, а в героя Лукаша – одна нога тепер коротша за іншу і її щоразу ніби струмом бє. Тітка Агата, в якої Лукашу довелося оселитися, живе бозна-як далеко від Варшави, а ще її вважають божевільною. На вулиці гасають не надто привітні скейтери, котрі погрожують Лукаша прибити, якщо він хоч носа поткне із тітчиного подвір’я. У такій ситуації будь-хто зрадів би красивому срібному світові, в якому можна заховатися від усіх цих траблів. Зрадів і Лукаш. Але не надовго. Чому? Приходьте до бібліотеки, беріть книжку Мірцина Щигельського “За синіми дверима” – і дізнаєтеся.
.

Лайфхак: як дарувати радість

Що для вас радість? Новий ґаджет? Модний одяг? А чи змогли б вас порадувати звичайні морські камінці? Нещодавно у нас гостювала київська письменниця Віра Клименко і поділилася лайфхаками: як знаходити дива та радіти буденним речам. Дізнатися зможете і ви, якщо розгорнете нову збірку оповідань «Подаруйте радість» від видавництва «Ранок».
Чому слово «телевізор» починається з літери «р»? Навіщо потрібні світлофори? Чи їсть кіт жабенят? Це і багато іншого цікавого-корисного-кумедного можна вичитати у книзі Віри Клименко. До речі, авторка працює вчителем математики. Цікаве поєднання інтересів, правда?
А від нас письменниця поїхала із подарунком – дитячим малюнком кита, аби він надихав її на нові оповідання. Тож, чекаємо.

Най сніжить!

Сніг! Більше снігу! Ще більше снігу і зимових книжок! Під таким девізом учора пройшло засідання книголюбчиків.

Ні, ми не змерзли, адже грілися традиційним чаєм і читацькими розвагами. Пам’ятаєте шоу “Інтуїція”. Щось схоже відбулося і в нашому клубі, тільки вгадували ми не людей, а книжки, і не за професіями, а за цитатами. Сніговими, зимовими, хуртовинними цитатами.

А ще ми робили календарі із завданнями. І тепер увесь грудень книголюбчики відкриватимуть конверти і виконуватимуть кумедні челенджі.

Книжкової зими і гарних свят! Читайте за будь-якої погоди!

Тепла зустріч із Тетяною Белімовою

Учора наша бібліотека зустрічала київську письменницю Тетяну Белімову. Авторка мелодрам, сімейних саг, життєствердних оповідань для збірок серії «Теплі історії» розповідала цікавості про себе і свою творчість.
Класно, коли є можливість почути, як саме родинні міфи, сімейні історії друзів і непрості долі видатних людей стають книжками.
Полтавці одними з перших побачили яскраву збірку «I Will Survive», титульне оповідання до якої написала якраз наша гостя. Це історії, що надихають, мотивують долати життєві труднощі і йти далі.
У камерній атмосфері Тетяна Белімова розповіла читачам про трояндовий джем, що його вчила готувати письменницю бабуся. Після таких теплих спогадів захотілося одразу ж прочитати однойменну книжку.
Життя багатогранне і героїня «Українських акцентів» Тетяна Белімова чудово зображає його на сторінках своїх книг. Читайте, насолоджуйтесь, міркуйте!

Книжка в квадраті

А пригадайте-но книжки, у яких ідеться про книжки? Таким хитромудрим запитанням відкрилося засідання Клубу анонімних книголюбів. І почалося…

Сюжети, вправно закручені довкола таємничих книжок, дитячі історії, у яких герої потрапляють у книжкові світи, нон-фікшн, котрий розжовує лінькуватим читачам, що ж там зараз коїться – у сучасних книжках… 
А хто читав реготливі перекази сюжетів доктора Падлючча? Рекомендуємо. Особливо про “451° по Фаренгейту”, де також, до речі, йдеться про книжки.
І наприкінці ми погралися у книжкові шаради. У нас весело!  Ви ж теж так хочете, правда?

Розширюємо горизонти медіаграмотності

Володіти навичками критичного мислення – нелегка справа. Адже потрібно охопити спектр знань не тільки в контексті перевірки інформації та маніпулятивного впливу зі сторони медіа, а й вміти мультиплікувати отримане.
Саме задля поглиблення знань з медіаграмотності Академія української преси за підтримки DW Akademie провела тренінг для тренерів другої посиленої фази.
Двадцять учасників з усієї України протягом трьох днів вивчали нові методики та інтерактивні прийоми. До складу учасників другої посиленої фази за результатами конкурсного відбору була обрана головний бібліотекар відділу соціокультурної роботи Валентина Гринько, яка успішно завершила навчання у першій фазі підготовки тренерів з медіаграмотності та виконала всі умови проекту.
Перший модуль «Фейкові новини та маніпуляції» відбувся 19-21 жовтня 2018 року поблизу Києва у готельному комплексі «Пуща Лісова».
Медіатренером, завідувачем кафедри журналістики Донецького національного університету імені Василя Стуса Оленою Тараненко була проведена практична робота з учасниками — «Купуємо медіа», «Упаковка медіпродукту», «Медійна кухня в лісі» тощо.
«Всі три дні пройшли під знаком синергії. Поглиблена фаза й передбачала саме це — об’єднання спільних інтелектуальних зусиль, творчої енергії та досвіду тренерів у роботі на результат. Кількість і, головне, якість нових ідей направду вражає. Підвищення рівня свідомого споживання інформації, інформаційної безпеки й захищеності, рівня медіаграмотності та критичного мислення тих, до кого підуть наші тренери, обов’язково буде досягнено!», — сказала Олена Тараненко.
Тетяна Матичак, журналіст, медіатренер, експерт з фактчекінгу говорила з учасниками щодо важливості практичного застосування критичного мислення, виявлення когнітивних упереджень, розрізнення фактів та суджень, підкресливши наступне: «Проведення поглиблених тренінгів надзвичайно важливо. Адже технології створення пропаганди постійно розвиваються. Такі тренінги дозволяють отримати знання про нові методики викладання і перейняти досвід колег-тренерів, здобутий під час проведення занять для населення. Здобутий раніше тренерський досвід учасників також мультиплікується через їхніх колег з інших регіонів».
Про те, як сприймати інформацію критично, розповідала медіатренер Михайлина Скорик. Учасники аналізували політичні маніпуляції у медіа, причини замовлення джинси та методи перевірки джерел.
«Медіаграмотність — це те, чого нині критично бракує українському суспільству. На цій фазі тренінгу важливо, що ми поєднали світ журналістів, які виробляють медіаконтент, та вчителів і тренерів, які вчать його критично споживати — це сприятиме кращому розумінню інформаційного простору в Україні», — сказала журналістка Михайлина Скорик.
Наприкінці учасники дійшли висновку:
– головний результат тренінгу не просто навчання, а зміни, які відбулися у свідомості учасників;
– інформація – це продукт;
– інформація споживається за капітал;
– інформацію слід споживати свідомо, включаючи критичне мислення;
– захиститися від інформаційного дощу (суджень, думок) та споживати тільки факти можна через знання Кодексу етики журналіста, Стандартів журналістського матеріалу, розвиток критичного мислення.
Зовсім відмовитися від споживання інформації  в цифрову епоху неможливо, адже вона все одно прийде через інші канали, наприклад, “сарафанне радіо”. Єдиний захист – включати раціо!
Створити новий сайт на WordPress.com
Для початку
%d блогерам подобається це: