Яскравий світ – бібліотека

Як радісно знову почути веселий дитячий гомін у стінах бібліотеки! На День знань до Полтавської обласної бібліотеки для юнацтва імені Олеся Гончара завітали третьокласники Полтавської ЗОШ №18 на святковий урок «Імунітет – супергерой нашого організму».

Урочистий початок уроку під Державний Гімн України налаштував школярів на новий навчальний рік. Весела гра допомогла пригадати після канікул вподобання одне одного. Цікава і корисна вікторина дала змогу згадати, що потрібно робити для зміцнення імунітету. Кумедний мультфільм та бесіда актуалізували для учнів важливі правила безпечної поведінки під час пандемії.

Бажаємо школярам міцного здоров’я і цікавого та пізнавального навчального року!

1 вересня в залі мистецької літератури та медіаресурсів Полтавської обласної бібліотеки для юнацтва ім. Олеся Гончара відбувся перший урок за темою «Зміни в мені і навколо мене», в якому активними учасниками були учні 9 класу ЗЗСО №5.

Було відчутно, що діти скучили за живим спілкуванням, а тому залюбки пішли на контакт і ділилися своїми враженнями про те, що найяскравішого відбулося в їхньому житті і поруч із ними. Було приємно відчути, що вони люблять учитися, набувати знання, новий досвід поза школою, а також намагаються аналізувати ті явища, які відбуваються навколо. Говорили про зміни, викликані пандемією коронавірусу в світі і в Україні, про переоцінку ставлення до своєї країни, потрібність або непотрібність спілкування українською, про молодіжні передачі тощо. А найбільший інтерес викликав саундтрек фільму «Толока», прем’єра якого відбулася нещодавно.

Зустріч закінчилася на позитиві – школярі наспівували «Чорні очка, як терен» і виявили бажання обов’язково відвідати інші заходи. До зустрічі у бібліотеці!

Ось і настав новий довгоочікуваний навчальний рік! Школи гостинно відкривають свої двері. І вже традиційно, святкові перші уроки проходять у нашій бібліотеці. Цьогоріч світ вперше зіткнувся з новими глобальними викликами, такими, як пандемія і дистанційне навчання. Тому зустрітися в офлайн-форматі надзвичайно приємно!

1 вересня до залу мистецької літератури та медіаресурсів Полтавської обласної бібліотеки для юнацтва ім. Олеся Гончара завітали дев’ятикласники ЗЗСО №5 на урок «Життя і здоров’я людини. COVID-19 — новий виклик для всього свiту». Школярі пригадали правила поведінки під час пандемії, пограли у гру «Міф чи правда», дійшли висновку, що в інформаційному просторі потрібно керуватися здоровим глуздом та критичним мисленням, не піддаватися паніці, але й не бути занадто розслабленими чи самовпевненими.

Пам’ятаймо, від нас із вами залежить дуже багато! На останок – побажали один одному 36,6°С і нових зустрічей із бібліотекою!

Ура-ура!!! Знову пікнік!!! Ці височезні дерева над головою, запахи ще літнього лісу і вогнище з купою веселих іскорок врізнобіч!

Ми конкретно згадали дитинство: печена картопелька, сосисочки підсмажені на гілочках, ліниве байдикування на траві.

Наш шеф-кухар і володар вогнища Влад пильно слідкував, щоб багаттю (Кальциферу;) вистачило смачних дровенят, а Ксюша зафоткала все сонячне проміння в радіусі 10 км. Наша Владочка радувала нас гарними новинами і ділилася прочитаним за літо (Навіть ЗНО не завадило читати, оце я розумію – книголюбка!).

Такий книжково-лісовий відпочинок заряджає енергією на всю осінь! Дякую за цю пригоду. Вже чекаю на нові книголюбські радощі, долучайтеся!

Бібліотечному психологу завжди є чим зайнятися, навіть під час карантину, адже відпочинок і розваги на літніх канікулах ніхто не відміняв. І тут у нагоді стануть соціально-психологічні ігри.  Відтепер в Полтавській обласній бібліотеці для юнацтва імені Олеся Гончара можна гарно і з користю провести свій вільний час за грою “Лепешка”.  Це одна з найвідоміших соціальних ігор німецького психотерапевта Гюнтера Хорна.

Її основна мета – розвиток вміння спілкуватися (вчитися домовлятися, відстоювати свої права, поступатися, вибачатися). Гра розвиває соціальний інтелект у дітей, підлітків і дорослих, допомагає навчитися усвідомлювати і виражати свої почуття, побажання, а також захищати себе за допомогою слів. Учасники самостійно ліплять із пластиліну  свої ігрові фішки і тим самим дають зрозуміти, як вони відносяться до себе і до інших гравців, які мають бажання і наміри. У грі також відпрацьовується досвід взаємних звинувачень, чемних вибачень, висловлювання вдячності, прохання про допомогу. Гравці вчаться справлятися з агресією соціально прийнятним способом, а негідна поведінка карається. Крім того, гра допомагає учасникам усвідомити і пропрацювати тему кордонів, у них з’являється розуміння цінності свого дому.

В процесі гри між учасниками виникають найрізноманітніші відносини, іноді чиюсь фігурку можуть навіть зім’яти в млинець.

 Хоча формальна мета гри – першим дійти до Замку в образі людини, процес гри часто затягує настільки, що справжньою метою стають живі відносини учасників одного з одним, розробка свого стилю поведінки, дослідження стратегій взаємодії з іншими гравцями.

 Гру можна проводити багато разів, змінюючи героїв, міняючи їх характери, встановлюючи додаткові правила.

Ігри Гюнтера Хорна є корисними для використання у роботі з дітьми, щоб навчити їх  справлятися з агресією, обговорювати свої та чужі проблеми, спокійно сприймати відмову, домовлятися з людьми, налагоджувати взаємовідносини  з однолітками. Крім того, такі ігри є доцільними для дітей з особливими потребами та дітей, що знаходяться в процесі соціалізації. Психологам такі ігри допомагають побачити специфіку проблем конкретного колективу і побудувати відповідну корекційну роботу для напрацювання нових моделей поведінки, розвитку умінь доступно пояснити мотиви, причини і зміст своїх вчинків.

Валентина Гринько

25 серпня на подвір’ї Полтавської обласної бібліотеки для юнацтва імені Олеся Гончара, під розлогим каштаном, відбулася творча зустріч з полтавською письменницею Галиною Вовченко та презентація її нової книги з оптимістичною назвою «Живу!».Почути наживо пані Галину та вірші у її виконанні мали можливість присутні працівники культури Машівської ОТГ, вчителі ОЗЗСО Селещинський ліцей та ЗЗСО Новотагамлицький ліцей на чолі з Головним спеціалістом відділу освіти, культури, молоді та спорту Машівської селищної ради Світланою Трикозенко. Пані Галина – авторка багатьох поетичних та гумористичних книг для дорослих і дітей. А ще вона семиразова лауреатка загальнонаціонального конкурсу «Українська мова – мова єднання», триразова лауреатка обласного конкурсу «Краща книга Полтавщини», лауреатка Полтавської обласної премії імені Леоніда Бразова, членкиня Полтавської спілки літераторів та Національної спілки краєзнавців України. Але найголовніше те, що Галина Вовченко є творчою людиною, яка вміє креативно підійти до кожної презентації і розважити найвибагливішу публіку. Цього разу були «поетичні гадання» на книзі! Усі активні учасники отримали невеличкі подарунки на згадку про зустріч – авторські світлини!

Найкраще читати книжки на природі. Хто не згоден? Книголюби точно знають, що це класно. Пікнік біля Ворскли із цілим кошиком книжок, смачнючою піцею і пакетиком маршмелоу – те, що треба для серпневого відпочинку.

Ми гадали на книжках, говорили про все на світі, дізналися музичні смаки одне одного, грали в книголюбські хованки і фоткалися біля яскравезної фотозони. Чому ми не робили так раніше?!

Наші книголюби не лише розумні, дотепні і веселі, а ще й спортивні, бо читання у нас перемежовувалося спортивними іграми;)

Цінуймо літні дні, як заповідав нам крутий Рей Бредбері!

Зима 2013-2014 року виявилась тим періодом, який докорінно і назавжди змінив життя українського суспільства і свідомість величезної кількості наших співвітчизників: Майдан, Революція Гідності, військова агресія на сході України. Із того часу народ зрозумів, яка церква на його боці. Пам’ятаємо роль Михайлівського Золотоверхого монастиря, де був штаб Майдану, реанімація, прихисток для убитих.

Саме тоді священники виявили свою активну громадянську позицію, а згодом, коли війна набрала обертів, почали опікуватися військовослужбовцями. Відтоді капеланство набувало масового характеру, стало явищем загальновідомим  і необхідним.  

Тож пропонуємо познайомитися з книгою «Капелани. На службі Богу і Україні», виданою Українським інститутом національної пам’яті 2019 року (укладачі Тетяна Ковтунович, Тетяна Привалко).

  Цікавим є походження терміна капелан. «Капа» – так називався військовий плащ за часів святого Мартина. За Біблійними переказами, преподобний Мартин був священником і офіцером на військовій службі. Якось, побачивши убогого, він відрізав шматок свого плаща, щоб той міг накритися, і таким чином послужив ближньому у його потребі. Так і виникло слово капелан, яке нині є загальновживаним. У православній церкві також є тотожне поняття – військовий священник.

Поліконфесійність українського суспільства відображена і в розподілі капеланів за конфесіями у Збройних силах України. Близько 80% там складають представники Православної церкви України, далі – Української греко-католицької церкви, протестанти, Римо-католицька церква та інші. Загалом книга містить спогади 23 осіб про капеланське служіння на фронті під час протидії російській агресії. Ці свідчення були записані Українським інститутом національної пам’яті в межах проєкту «Усна історія АТО». Серед оповідачів є дві жінки-капелани і четверо лауреатів міжнародної відзнаки імені Омеляна Ковча.

Цікаво, що підбір священників на посади військових капеланів – досить складна справа. Перед відправленням у так звану зону АТО всі проходять відповідне навчання, опановують тактичну медицину. Із капеланами працюють фахівці із військової теорії та практики, їх навчають, як працювати із посттравматичним синдромом та психологічною кризою. Від початку війни відбулося понад 25 ротацій військових священників. Досить важливим є питання забезпечення капелану відповідного місця для праці. Зазвичай у місці постійної дислокації військової частини виділяється якесь місце для облаштування каплички.

Книгу присвячено пам’яті видатного українського гуманіста отця Омеляна Ковча, військового капелана, Блаженного Священномученика УГКЦ. Він був капеланом в Українській галицькій армії, допомагав євреям під час нацистської окупації, загинув у концтаборі Майданек. 2019 року відзнаку імені Омеляна Ковча отримали четверо наших капеланів «за особистий приклад жертовності і самопосвяти заради порятунку душ і життя захисників нашої землі, правди і свободи». Це Юрій Казміренко, Іван Ісайович, Василь Хіміч, Павло Гончарук, вони є героями книги.

Прикро визнавати, але і сьогодні війна із російським агресором триває, українські воїни змушені захищати свою державність. Тому військові священники вже 7 років поспіль виконують роль духовного щита України. І книга «КАПЕЛАНИ. На службі Богу і Україні» є величною їм пам’яткою.

Вікторія Піскова